Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Група громадського спостереження «ОЗОН» за підтримки Громадської організації Центр Громадських Свобод та Проекту USAID «Справедливе правосуддя» представила на розсуд суспільства Звіт за результатами моніторингу перевірки суддів, які приймали рішення про обмеження прав громадян під час Євромайдану. Предметом дослідження стали підґрунтя та умови діяльності Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, аналіз висновків Комісії, судових рішень щодо люстрації та моніторинг процесу розгляду висновків ТСК Вищою радою юстиції.
Результати аналізу були оприлюднені 27 квітня 2016 року у м. Києві, у їх обговоренні взяли участь експерти, адвокати, представники громадських організацій, Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, Вищої ради юстиції, Державної судової адміністрації України та ін. Одне із ключових питань, порушених організаторами заходу, – яким чином було виконано запит суспільства на оновлення судової влади?
Зокрема, цілями моніторингу розгляду Вищою радою юстиції висновків ТСК було надання об’єктивної та неупередженої оцінки відповідності процесу розгляду дисциплінарних проваджень стосовно суддів на підставі висновків ТСК вимогам національного законодавства та міжнародним стандартам відповідно до визначених критеріїв; виявлення порушень прав учасників процесу й недоліків процедури та запобігання їм; інформування громадськості про стан виконання Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні»; підвищення рівня відкритості судової системи та рівня довіри до неї; підготовка рекомендацій громадськості щодо вдосконалення процедури розгляду дисциплінарних проваджень стосовно суддів. Моніторинг засідань Вищої ради юстиції, на яких розглядалися висновки ТСК, здійснювався з 24 грудня 2015 року по 15 березня 2016 року.
Варто зауважити, що активісти провели моніторинг саме процесу, а не змісту рішень Вищої ради юстиції. Спостерігачі відвідували засідання Ради, переглядали архів відеозаписів на офіційному сайті ВРЮ, аналізували публічну інформацію, розміщену на сайті ВРЮ та отриману з інших відкритих джерел.
У підсумку моніторингом було охоплено засідання ВРЮ щодо більше ніж 70% суддів, справи яких розглядаються Радою, та зафіксовано дані щодо всіх етапів процесу розгляду дисциплінарних проваджень.
Спостерігачі проглянули розгляд 31 висновку ТСК стосовно 33 суддів, оцінивши процес у ВРЮ за такими критеріями: розгляд справи незалежним, безстороннім, компетентним органом при дотриманні гарантій «справедливого суду»; забезпечення права учасників на захист та представництво інтересів, права на належне і своєчасне повідомлення про розгляд справи, права на участь у засіданні, права на ознайомлення з матеріалами справи, подання доказів і пояснень, керуючись принципом змагальності процесу; публічність, відкритість та право всіх зацікавлених на доступ до інформації про хід і результат розгляду справи; відсутність ознак упередженості, необ’єктивності, зовнішнього тиску та наявність видимості незалежності.
Як зазначив під час презентації звіту Роман Маселко, у 53% випадків ВРЮ ухвалила рішення внести подання про звільнення судді з посади за порушення присяги, у 23% – відмовила у внесенні подання, у 18% – залишила висновок ТСК без розгляду, ще у 18% – відмовила у внесенні подання про звільнення судді та направила висновок ТСК до ВККСУ. При цьому висновки дисциплінарної секції у 82% випадках рекомендували звільнення судді, у 18% випадках – передати справу до ВККСУ.
Автори моніторингу погодились, що, оскільки відповідно до міжнародних стандартів дисциплінарні провадження стосовно суддів повинен проводити незалежний компетентний орган влади або суд із наданням гарантій справедливого судового розгляду і права на оскарження рішення та покарання, то правовий статус ВРЮ та уповноваженість на розгляд цієї категорії справ не викликає сумніву. Було наголошено, що із 18 членів ВРЮ 9 є суддями, Головою Ради також є суддя, а Міністр юстиції України та Генеральний прокурор України не брали участі у засіданнях з розгляду висновків ТСК. Моніторинг відзначив вчасний початок засідань Ради та очевидність існування реальних обговорень у нарадчій кімнаті обставин справи перед ухваленням рішення ВРЮ.
Моніторинг не виявив фактів порушення процедури щодо кворуму, порядку денного, порядку оголошення справи, прийняття та оголошення рішення. Однак були виявлені порушення строку оприлюднення рішень на офіційному веб-сайті. Оцінюючи право учасників процесу на захист, спостерігачі зауважили, що скористалися послугами представника 36% суддів і лише 10% заявників. Водночас фактів обмеження права на захист суддів чи потерпілих зафіксовано не було.
«У випадку наявності представника ВРЮ завжди надавала йому можливість взяти участь у засіданні та скористатися всіма правами», – зазначено у звіті. Окрему увагу було приділено праву осіб на належне і своєчасне повідомлення про розгляд справи. ВРЮ надсилає повідомлення особам поштою на відомі адреси та за місцем роботи і дублює виклики на офіційному сайті. Спостереження підтвердило, що у 100% випадків на офіційному веб-сайті у розділі «Виклики на засідання» були відповідні повідомлення і жоден із учасників не заявив про несвоєчасність повідомлення. Водночас спостерігачі висловили пропозиції щодо технічного удосконалення цього сервісу (створення системи пошуку, дати розміщення, смс-розсилки тощо) та зауважили, що розміщення виклику в деяких випадках за три дні до засідання є недостатнім.
Відповідно до звіту своїм правом на участь у засіданні скористалися 54% суддів, а у вирішальному – 82% суддів. При цьому пропустили засідання 76% заявників. Автори моніторингу звернули увагу на проблему неузгодженості законодавства в частині наслідків повторної неявки судді. Так, частина четверта статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачає необхідність встановлювати поважність причин пропуску суддею засідання. Водночас частина одинадцята статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказує, що сама по собі повторна неявка судді є підставою для розгляду дисциплінарної справи за його відсутності. У разі неявки судді члени ВРЮ завжди встановлювали факт письмового повідомлення судді про засідання, причину відсутності і її поважність. Так, у 54% випадків судді не з’являлися через хворобу, у 15% – через судові засідання. Серед причин неявки були перебування судді у нарадчій кімнаті, мобілізація, підвищення кваліфікації. Крім того, 97% суддів та 50% заявників скористалися правом дати пояснення. Водночас Р.Маселко зазначив, що усі, хто бажав виступити на засіданні ВРЮ, отримали таку можливість, навіть особи, які не були учасниками справи.
10% заявників та 4% суддів скористалися правом викликати свідків, при цьому спостерігачі вказали на мінімальну участь сторін дисциплінарного провадження у дослідженні доказів, на обмежену реалізацію ВРЮ права на збір інформації, необхідної, на думку спостерігачів, для вирішення справи по суті. Крім того, Р.Маселко наголосив на нерівності прав судді та заявника у процесі.
Водночас моніторинг констатував повну відкритість засідань ВРЮ, повноту та достовірність інформації про засідання, вільний доступ до засідання, ведення запису всіх засідань та трансляції онлайн, існування архіву відеозаписів, належні умови для роботи журналістів, можливість отримання ними інформації на регулярних брифінгах керівництва ВРЮ, оперативність та вичерпність інформації на офіційному веб-сайті, активність у соціальних мережах. «На наше переконання, ця позиція позитивно впливає на авторитет ВРЮ, сприяє поінформованості суспільства, налагоджує конструктивний діалог», – зазначено у звіті.
Моніторинг засвідчив, що розгляд Вищою радою юстиції дисциплінарних проваджень, здійснюється в умовах безпрецедентної відкритості та публічності, які можуть бути еталонними для України. Крім того, спостерігачі не зафіксували стороннього тиску на ВРЮ, зауваживши, що процес розгляду дисциплінарних справ виглядає як належний, відповідає законодавству та міжнародним стандартам.
Наступним завданням спостерігачі визначили для себе аналіз змісту рішень Вищої ради юстиції у справах щодо суддів, які приймали рішення про обмеження прав громадян під час Євромайдану. Під час дискусії обговорили й низку проблем, зокрема щодо продовження діяльності ТСК, подальшого розгляду ВРЮ матеріалів, перевірку яких ТСК не встигла завершити, шляхів та правових підстав для забезпечення принципу рівності учасників дисциплінарного провадження та принципу змагальності, інших напрямів удосконалення законодавства у цій сфері.
КОМЕНТАРІ
Заступник Голови Вищої ради юстиції Олексій Муравйов:
Насамперед хочемо подякувати за проведений ґрунтовний об’єктивний незалежний аналіз.
Незвично висока оцінка є підтвердженням правильності того завдання, яке ми перед собою ставили на початку нашої роботи у ВРЮ: забезпечення прозорості організації процесу. Це передусім був інструмент об’єктивного розгляду матеріалів. Зміст рішень аналізувати значно складніше, щодо нього можуть бути різні думки.
Щодо висловлених у звіті недоліків перш за все хочу зазначити, що ТСК здійснила дуже копітку роботу. У час, коли вона почала працювати, не працювала ні ВРЮ, ні ВККСУ. Але давайте подивимося на засоби, які були надані у розпорядження ТСК, та відповідність їх завданням, поставленим перед Комісією. Чи могла ТСК реалізувати ці повноваження? Активісти порушують питання стосовно визначення впливу на суддів, втручання у процес здійснення правосуддя, упередженість судді при прийнятті рішення. Це все ознаки злочину, тому і встановлюватися мають специфічними засобами доказування. Щоб зазначене було встановлено у дисциплінарній процедурі – такого інструменту не мала ТСК, і досить обмежені такі інструменти і у ВРЮ. Можливо, тому і немає досягнення того результату, якого очікувало суспільство. ВРЮ діє як дисциплінарний, а не люстраційний орган.
Щодо нарікань спостерігачів на обмеженість ролі ВРЮ у реалізації принципу змагальності маю також зазначити, що ми провели нещодавно низку обговорень цього питання за участю європейських експертів. Висновок із цих дискусій такий: процес притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не є диспозитивним, не є змагальним у цивільно-правовому сенсі. У заявника немає приватного інтересу в дисциплінарному процесі. Тому й обсяг прав судді є більшим. Крім того, процедура змагальності у дисциплінарному процесі прописана детальніше, ніж у європейських країнах. Європейський експерт, з яким ми спілкувалися з цього питання, зазначив, що наш процес значно відкритіший і значно більше прав надано заявникам, ніж це притаманно законодавству країн сталої демократії.
Ми намагаємося забезпечити зрозумілу і справедливу процедуру притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Будь-яка особа, яку обвинувачують, повинна розуміти, у чому її обвинувачують. Саме цим керувалась ВРЮ у питанні дослідження обсягу доказів. Ми були зв’язані матеріалами ТСК, яка здійснила певну (найважливішу) частину дисциплінарного провадження, і вийти за межі цього обвинувачення ми не могли.
Окрім констатації тривалих обговорень у нарадчій кімнаті, про що зазначив Р.Маселко, хотів би наголосити, що рішення ВРЮ не приймалися одностайно. У значній кількості випадків їх ухвалювали більшістю голосів. Подекуди «за» було лише 10 голосів, наслідком чого було рішення про відмову у звільненні судді. Але вирішальним став лише 1 голос, «закріплений у законі» (для прийняття рішення потрібно 11 голосів). Крім того, мали місце самовідводи, що також свідчить про неупереджений характер прийняття рішень.
Вважаємо слушними зауваження щодо недоліків процесу повідомлення про засідання. Для нас це також проблема, і ми намагаємось налагодити цю роботу, шукаємо різні шляхи, в тому числі через оголошення на сайті.
Крім того, існують законодавчі обмеження щодо запиту суспільства на ширше дослідження особи судді. Так само обмеженою є процедура опитування свідків, що було проблемою для ТСК і зараз є проблемою для ВРЮ, оскільки не передбачено ані їхньої обов’язкової участі у засіданні, ані відповідальності цих осіб за надання неправдивих показань, що також свідчить про різницю між дисциплінарним і судовим процесом.
Хочу ще раз наголосити: ми не очікували, що відбувається процес моніторингу нашої діяльності, проте ваша висока оцінка, ваш авторитет, ваша незалежна думка стоятимуть на сторожі неупередженої діяльності нашого органу.
Водночас ми бачимо, що порушення, які мали місце під час Євромайдану, спостерігаються і нині. І завдання ВРЮ ми бачимо у системній зміні ситуації.. Зокрема, ми категорично наполягаємо на уникненні поширеної практики нічних засідань при обранні запобіжних заходів, зокрема тримання під вартою. Це не є нормальним явищем, і правоохоронна система та судді повинні запобігати цим процесам.
Тож запрошую усіх активістів не лише висловлювати претензії до роботи ВРЮ, а подавати конкретні пропозиції і якщо вони в межах конституційних повноважень Вищої ради юстиції, ми з радістю це підтримаємо.
Наталія Петрова, заступник керівник Проекту USAID «Справедливе правосуддя»:
- Підтримка участі суспільства у моніторингу люстрації державних службовців чи перевірки суддів є компонентом нашого Проекту. Мені приємно зазначити про високий рівень нашого моніторингу. Дякую представникам ВРЮ за розуміння того, що громадські організації не завжди можуть лише безпідставно атакувати. Коли інституція дбає про чистоту, правильність і прозорість процесів, то професійні, неупереджені люди просто це констатують. Дякую представникам ВРЮ за те, що вони здобули високу оцінку.
Втім, мушу зауважити, що Тимчасова спеціальна комісія – унікальний орган, і залучення 15 осіб до надзвичайно важливої роботи на безоплатній основі є просто аморальним. Я думаю, що це наслідок тоталітарного минулого: важку і відповідальну роботу доручати людям на громадських засадах.
Крім того, ТСК виправдовувала суддів, і це абсолютний елемент неупередженого ставлення й оцінка дій суддів, які мали сміливість сказати «ні» та протистояти тиску шляхом звільнення з посади голови суду чи висловлення окремої думки.
Щодо змагальності процесу хочу зазначити таке. Ми провели багато заходів спільно з ВККСУ. У разі відмови у притягненні судді до відповідальності скаржник звертався до Вищого адміністративного суду України, вимагаючи скасувати рішення ВККСУ. Численні експерти з різних країн Європи вказали, що право особи оскаржити неправомірну поведінку судді є елементом реалізації права на звернення до органу держави. Особі дається можливість звернутися до державного органу, а далі м’яч на полі відповідного органу. Громадянин привернув увагу цього органу до неправильної поведінки судді. Все – його робота на цьому закінчена.
Далі ми дивимося, прозоро чи ні працює орган, хто входить до його складу, якими принципами він керується у своїй діяльності. Це квазікримінальний процес. Ніде у світі потерпілі у кримінальному процесі не мають стільки повноважень, як в Україні. У кримінальному провадженні інтереси потерпілих представляє прокурор, який від імені держави переслідує особу. І навіть обвинувачений у кримінальному процесі має більше прав. Саме тому, на наше переконання, суддя, якому загрожує звільнення, повинен мати більше прав.
Член Конституційної комісії, Ради з питань судової реформи, Вищої ради юстиції Андрій Бойко:
- Вища рада юстиції розглядала висновки ТСК за процедурою дисциплінарного провадження, оскільки на час початку роботи Ради вже набув чинності закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», а перед тим було прийнято рішення ЄСПЛ «Волков проти України» і чітко визначено, що розгляд питань про порушення присяги відбувається за правилами дисциплінарного провадження. Очевидно, що інакше ВРЮ діяти не могла, щоб повною мірою забезпечити інтереси суддів, яких було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Що стосується змагальності процесу, елементи якого передбачено в Законі України «Про судоустрій і статус суддів», то я вважаю, що розгляд дисциплінарних справ у ВРЮ відбувається за ознаками приватно-публічного обвинувачення. Є приватний інтерес, бо є заявник, який звертається щодо порушення свого права на справедливий суд. Але є і публічний інтерес. Сторонами цього провадження є сторона обвинувачення – ТСК, яка здійснила перевірку і підготувала висновок, – і з іншого боку, безумовно, суддя. Заявник повинен бути наділений відповідними правами, і вони випливають із Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Коли йдеться про змагальний процес, то, як на мене (це питання не обговорювалося у ВРЮ), помилковим було не залучити ТСК стороною публічного обвинувачення, яка також могла б під час розгляду у ВРЮ доповісти висновок, кваліфікувати ознаки правопорушення, доводити, що діїсудді є дійсно порушенням присяги. Ймовірно, це могло б допомогти уникнути ситуації, коли доповідач із цього питання займав протилежну позицію, ніж ТСК, і ми не мали в процесі сторони обвинувачення у деяких справах. Можливо, через це повноцінного змагального процесу у ВРЮ не було, бо ми не чули з боку ТСК їхніх доводів і доказів, які б підтвердили вчинення суддею дисциплінарного проступку. Це відображено в окремих рішеннях ВРЮ, в яких, на нашу думку, не повною мірою були зазначені об’єктивні та суб’єктивні ознаки правопорушення, не було проаналізовано докази, і ці рішення не призвели до притягнення судді до відповідальності. Через неучасть представників ТСК як сторони обвинувачення не було забезпечено повноту процесу.
Хоча потрібно бути свідомим того, що ВРЮ розпочала роботу лише в червні, не мала належного досвіду, через невідповідність законодавства ми значний час витратили на формування правових позицій шляхом дискусій і тривалого обговорення.
…Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» чітко окреслив повноваження ТСК – здійснення перевірки і за її результатами формування висновку, обов’язкового для ВРЮ. Тут ВРЮ не порушила вимог закону. Крім того, у рішеннях ВРЮ, відмінних від висновків ТСК, я не побачив корпоративного деструктивного ставлення. Окремі члени ВРЮ знали цих суддів винятково із позитивного боку, як сумлінних фахівців, і вважали, що карати звільненням за порушення присяги за одне порушення у розгляді адміністративної справи, можливо, немає підстав. Тому категорично негативних висновків я б не робив.
Мені залишається тільки подякувати за ґрунтовний аналіз нашої діяльності.
Відділ взаємодії зі ЗМІ
_03_03.png)
